Українська фантастика

[skysnail]

 Почну здалека. Є у мене одна, раніше, дуже проросійськи налаштована колега, дочка військового, виросла в росії, але вчилась в університеті вже тут.
Скільки її знаю, вона завжди зверхньо і зневажливо ставилась до всього українського. Підчепила в дитинстві той самий вірус імперскості. 
При цьому людина вона розумна,  освічена, і оскільки працюємо разом, спілкуємось (купа спільних інтересів і погляди на життя багато в чому пересікаються). 

І за останній час я помічаю в ній цікаву метаморфозу.
На початку війни вона просто припнула язика з проросійськими висловлюваннями, а зараз, здається щиро, відкриває для себе сучасну українську культуру.

Зараз вона читає Ілларіона Павлюка, і дуже хвалить.
Я зацікавилась, і теж вирішила почитати.
Читаю "Танець недоумка".
Науково-соціальна складова нічого так, але от рефлексіїї головного героя бісять неймовірно. Хочеться його добити, щоб не мучився. 
 Але, в цілому, читати можна.