Хто про що, а я про котиків

[skysnail]

 Трапилась мені на очі гидка і сумна історія про кота.
Десь в холодній росії,  в потязі, котик вибрався з переноски, і провідниця, не довго думаючи, викинула його на мороз помирати.
Там ще купа різного лайна і подробиць було, але я про інше, про співчуваючих котику.

Спочатку я подумала, що таке масове співчуття коту, це добре, це значить, у такий спосіб у них пробивається придушена людяність.
В країні, де убивати тих, хто не хоче бути такими як вони, не просто нормально, а добре, поспівчувати коту - це єдиний спосіб якось проявити те хороше, що ще лишилось в душі.

Але я так думала не довго, варто було натрапити на цих "співчуваючих".
Кипляча злоба і ненависть, лють.  Висадити провідницю голою жопою на рельси, утопити в сортирі, посадити на кіл - саме миле, що там пишуть.

Вражає рівень озлобленості і ненависті людей які пожаліли кота. 
Якесь хтонічне зло живе в цих недолюдках.

Comments

[juan_gandhi]

Чисто из соображений умственного здоровья от всех тех людей надо бы держаться подальше. Мы знаем, что это за люди. Не надо на их счет никаких иллюзий.

[skysnail]

Да, вы правы.
Борюсь с остатками иллюзий.
Все реальные связи уже оборваны, и не по моей инициативе.

[juan_gandhi]

Да, и вот это вот еще. Они там первыми обижаются на что-то.

[skysnail]

Точно.

Наверное, обижаем их имрерское чувство превосходства, не ценим облагодетельствование приобщением к великой культуре.

Как то так, еще лет 20 назад, мне объясняла свои обиды и претензии к молдаванам уехавшая оттуда русская. У нее это прошло, до сих пор дружим.