Я дещо інакше сприймаю цей текст. Не так серйозно.

Для мене він про пасивнісь і інертність значної частини українців, надто значної. Текст, іронічна спроба її романтичного виправдання.

Текст застарів, але може пояснити, як можна обираючи на високу посаду людину, єдиним талантом якої є гра без рук на піаніно, сподіватись про покращення.

І, не дивлячись на страшну війну, яка загрожує самому існуванню України, ще не всі прокинулись.