Тим не менш. Не просто любила, я з того складалася, напам'ять знала. Як з "Повісті про справжню людину", "Кортіка", всього Крапівіна і Гайдара - весь той страшний перелік, який чхати хотів на реальність, але мав виховувати радянську людину - манкурта без роду та пам'яті.
Чесно буде сказати, що від совковості та імперскості мене врятували не стільки книжки інших (нормальних) авторів, скільки розповіді бабусі про Голодомор, жива історія рулить.