Хто про що, а я про котиків

 Трапилась мені на очі гидка і сумна історія про кота.
Десь в холодній росії,  в потязі, котик вибрався з переноски, і провідниця, не довго думаючи, викинула його на мороз помирати.
Там ще купа різного лайна і подробиць було, але я про інше, про співчуваючих котику.

Спочатку я подумала, що таке масове співчуття коту, це добре, це значить, у такий спосіб у них пробивається придушена людяність.
В країні, де убивати тих, хто не хоче бути такими як вони, не просто нормально, а добре, поспівчувати коту - це єдиний спосіб якось проявити те хороше, що ще лишилось в душі.

Але я так думала не довго, варто було натрапити на цих "співчуваючих".
Кипляча злоба і ненависть, лють.  Висадити провідницю голою жопою на рельси, утопити в сортирі, посадити на кіл - саме миле, що там пишуть.

Вражає рівень озлобленості і ненависті людей які пожаліли кота. 
Якесь хтонічне зло живе в цих недолюдках.