Що задають на літо читати 9 класникам

[skysnail]

Аліса поділиласть списком чтива на літо.
Щось вона читає з нього, але якихось оформлених вражень від неї я не почула.
Хотіла їй щось порадити, і розгубилась.
Я в її віці обожнювала Екзюпері, Бредбері, Муракамі, і фантастів, всіх підряд: Шеклі, Азімова, Гарісона, Саймака, та ін.
До постмодерністів у мене руки дійшли десь років з 18.

Половину з її списку я не читала, про декого навіть не і не чула. Щось пролистала, щось знаю, щось читала, але все забула.
Зі списка люблю лише Акутагаву і Бредбері.
Думаю пройтись по списку.
Почну з Геданна М.,вперше про нього чую.

Comments

[skysnail]

Тут я з вами не співрадаю, от ці:
"Той самий Мюнхгаузен", "Звичайне чудо", і "Формулу кохання", "Вбити дракона" якраз квінтесенція радянської класики. Вони хороші, правильні і добрі, з талановитими акторами і світлими ідеями.

Але я їх як раз ніколи не приймала внутрішньо і емоційно.

Дивно, що на цих фільмах виросло покоління упирів.

А от "У бій ідуть..." цей інший, близький по духу.

[argument_q]

Тим не менш. Не просто любила, я з того складалася, напам'ять знала. Як з "Повісті про справжню людину", "Кортіка", всього Крапівіна і Гайдара - весь той страшний перелік, який чхати хотів на реальність, але мав виховувати радянську людину - манкурта без роду та пам'яті.
Чесно буде сказати, що від совковості та імперскості мене врятували не стільки книжки інших (нормальних) авторів, скільки розповіді бабусі про Голодомор, жива історія рулить.

[skysnail]

Це ви дуже правильно про живу, беспосердню передачу досвіду, історії, сказали.

Дійсно, завдяки близьким з старших поколінь, в мені ніколи нічого не було ні від советського, ні від руського міра.

[argument_q]

То добре. То вам великий дарунок життя зробило. Мої українське зневажали, бажали всьому українському поступово померти, а над мовою взагалі реготали.

[skysnail]

Он як. Сумно.
Принижувати інші мови для для руського по духу звичайна практика.

Був у мене епізод з подорожі по Росії. Познайомилась я в дорозі з цікавою жінкою, красивою, з азійськими рисами.
Спілкуємось.
І от вона показує мені на телефоні виступ так званих представників малих народів, і радісно сміється.
Я не розумію, що там смішного.
Тут вже вона не розуміє моєї реакції.
Ну смотри же какие придурки.
Я все ще не розумію, що тут смішного.
Більше ми не спілкувались.
Не співпали за культурними кодами:)