Козак Василь теж живий на диво і досі і назавжди. Як сонце. Я точно знаю, як козак Василь зайде у хату до тієї сусідки (він же обіцяв), як замкне в себе поза спиною двері, одночасно прислухаючись, чи не попалить хтось їх обох. Або з яким виразом обличчя він голитиметься, поки сини тримають дзеркало, діжу з теплою водою і рушник і дивляться, бо мають вчитись. Або що він скаже тому чортяці, якщо той якось уві сні припхається.

Це тепер як близький родич чи навіть більше і краще, бо практично ідеальний)