Іван Миколайчук

[skysnail]

Як згадував С. Параджанов: «Він зачарував нас. Юний, страшенно схвильований, він світився дивовижним світлом. Така чистота, така пристрасність, така емоційність вихлюпували з нього, що ми були приголомшені, забули про все, навіть про те, що вже затверджено іншого актора…

Ми відчули, що це унікальний талант. Проби були дивовижні. В одну мить він перевернув наші уявлення про образ Івана з твору Коцюбинського. Він перелив у наші зурбанізовані, міські душі свою карпатську силу, свою любов до матері, сестер, братів. Весь, як дзвіночок, Іван був чистим, мужнім, ніжним. Він був смолоскипом, до нього тягнулися всі»

Comments

[kulbaba]

Козак Василь теж живий на диво і досі і назавжди. Як сонце. Я точно знаю, як козак Василь зайде у хату до тієї сусідки (він же обіцяв), як замкне в себе поза спиною двері, одночасно прислухаючись, чи не попалить хтось їх обох. Або з яким виразом обличчя він голитиметься, поки сини тримають дзеркало, діжу з теплою водою і рушник і дивляться, бо мають вчитись. Або що він скаже тому чортяці, якщо той якось уві сні припхається.

Це тепер як близький родич чи навіть більше і краще, бо практично ідеальний)

[skysnail]

Вперше я його побачила саме в ролі Козака Василя, враження як і описав Параджанов, дивовижне світло зсередини.
Чиста душа, кристально чиста.

[kulbaba]

Чистота та сила. Як сонячне світло, навіть під час війни настрій поліпшується від однієї згадки.

[skysnail]

Саме так!