Бататова каша - Акутаґава Рюноске

[skysnail]

Читаючи завжди звертаю увагу на кулінарні рецепти. Часто щось пробую відтворити.
Батат мені подобається, але я його в солодких стравах не використовувала, лише запікала з м'ясом і іншими овочами.

І, власне, про кашу.

Страва, яку Акутагава описує як «бататову кашу з амадзурою», відповідає реальній японській страві імо-гаю (芋粥) у її солодкому варіанті, відомому з періоду Хейан і Камакура.

Амадзура (甘葛) — це давній солодкий сироп, який отримували з дикого винограду або ліан ще до поширення цукру в Японії. Він використовувався як підсолоджувач у придворній та монастирській кухні.

Імо-гаю готували з батату або таро, розварюючи його у воді до кашоподібного стану, після чого додавали амадзуру. Саме така страва фігурує в середньовічних текстах і щоденниках.

Важливо, що це була дорога і рідкісна їжа. Амадзура була складною у виробництві, тому солодка імо-гаю не була селянською повсякденною кашею. Саме тому бажання героя є соціально й історично правдоподібним.

Рецепт традиційний для середньовічної Японії.
Акутагава  використав добре відомий, але рідкісний на той час тип страви.

Comments

[juan_gandhi]

Пятый, но уже не подряд. Но про Японию второй подряд.

[skysnail]

После политических новостей хочется про хорошее:)

[juan_gandhi]

Вот это точно. Хочется как-то то ли вдохнуть, то ли выдохнуть.

[skysnail]

:)

[jumpingrat]

В моїй уяві ця каша була чимсь подібним на нашу гарбузяну )
Але відчуття людини, що мріє поласувати чимсь, що їй малореально досягнути він описав майстерно (і перекладач теж добре попрацював).

[skysnail]

Я читала кілька разів в різний час. Вперше десь в кінці 80х.
Саме слово каша, і дійсно, асоціації з гарбузовою викликало, і дещо нівелювало цінність страви.
Недавно перечитувала, і дещо інакше сприймалось.