skysnail

Читаю його оповідання — Японія, перша половина минулого століття.
І ловлю себе на тому, що не до кінця відчуваю цих людей емоційно.

У нього герої не говорять про почуття прямо — вони їх ховають у натяках, паузах, тиші. І тому ця проза не відкривається з першого разу: її треба не стільки читати, скільки вловлювати між рядками.

Схоже, доведеться повернутися до цього ще раз — пізніше, з іншим настроєм.