Українська фантастика

 Почну здалека. Є у мене одна, раніше, дуже проросійськи налаштована колега, дочка військового, виросла в росії, але вчилась в університеті вже тут.
Скільки її знаю, вона завжди зверхньо і зневажливо ставилась до всього українського. Підчепила в дитинстві той самий вірус імперскості. 
При цьому людина вона розумна,  освічена, і оскільки працюємо разом, спілкуємось (купа спільних інтересів і погляди на життя багато в чому пересікаються). 

І за останній час я помічаю в ній цікаву метаморфозу.
На початку війни вона просто припнула язика з проросійськими висловлюваннями, а зараз, здається щиро, відкриває для себе сучасну українську культуру.

Зараз вона читає Ілларіона Павлюка, і дуже хвалить.
Я зацікавилась, і теж вирішила почитати.
Читаю "Танець недоумка".
Науково-соціальна складова нічого так, але от рефлексіїї головного героя бісять неймовірно. Хочеться його добити, щоб не мучився. 
 Але, в цілому, читати можна.

Про погану фантастику

 Еталоном поганого письменника-фантаста для мене є С. Лук'яненко (мова про відомих і популярних). І антиукраїнські його погляди тут ні до чого.

Вперше мені до рук потрапили його книжки, коли моєму  другу по університету подарували на ДН цілу серію книг Лук'яненка.
Це було за часів паперових кних, коли ми за ними їздили на Петрівку, і до вибору ставились серйозно, оскільки грошей не фіга не було.

І от тоді мій друг поділився зі мною цим скарбом на почитати.
А скарб виявився звичайним графоманством без жодної хоча б мало-мальськи свіжої ідеї, словесна жвачка, фастфуд, а не література.
Я не розуміла навіщо на таке переводити папір і фарбу на яскраву палітурку.
Страшенне розчарування.

Ще дещо про чтиво

Авторів які б мене по справжньому захопили і вразили за останні кілька років було зовсім не багато: 

Софія Андрухович
Сюзанна Кларк
Міріам Петросян
Маргарет Етвуд

Дещо здивовано для себе відмітила, що я переформатувалась на авторів жінок.