Віртуальні подорожі

[skysnail]

Саня тепер має двох собак, і коли з ними гулає в парку, чи по місту, бере мене з собою в віртуальну подорож по Марселю, ще гуляю з подругою по Ліллю.
Буває, подорожую по Японії з гугл картами. 
Чомусь там почуваюсь як дома.
Сьогодні натрапила на цікавий сайт, на якому можна не тільки погуляти, а і політати над різними містами світу.
Політати можна тут 
Покататись чи політати тут




P.S. Віртуальна подорож по дощовому Парижу на авто, з шумом міста і місцевим радіо.

Comments

[gingeriana]

(непопулярна, напевно, думка)
в мене такі штуки викликають сум, злість і роздратування одночасно, при чому одразу
мали б викликати цікавість та заспокоювати, напевно шо. і знаю (бачу по коментах у вашому іншому пості, зокрема), шо на багатьох воно діє типу норм
але в мене тільки
сум, шо я зараз не там
злість, шо і не скоро там буду
роздратування, шо я на роботі))

ну і так, аналогія з гумовою жінкою та іншими субліматами, шо вже :(

[skysnail]

Останні роки, я з близькими спілкуюсь, переважно, через інтернет.

Моя люба дівчинка приїжджала на пару тижнів, і тут то я і усвідомила різницю.
Це не замінює живого спілкування, але добре, що хоч таке є.

Я он недавно вівсяне молоко спробувала, фігня, звісно ж:)

[gingeriana]

оу, соррі, тут, здається непорозуміння через мої формулювання
я не про людей (тут питань нема, які формати спілкування в наявності -- такі і хопаємо, шо робить, аби люди, аби живі)
я саме про оці блукання віртуальні містами та музеями
для чого це все розробили (під час ковіду та після)я ніби і розумію, але все одно бісить и викликає один сум :) непозбувна бентега через недосяжне, якось так :)

[skysnail]

Я зрозуміла про що ви, і частково розділяю думку.
Але терпиміше ставлюсь до будь-яких сурогатів, при цьому добре усвідомлюючи різницю, і не ставлячи знаку рівності.

Ніколи не упускаю можливості в музеї наживо побачити улюблені по репродукціях речі, при цьому увожно прислухаючись до внутрішніх відчуттів.