Українська фантастика

[skysnail]

 Почну здалека. Є у мене одна, раніше, дуже проросійськи налаштована колега, дочка військового, виросла в росії, але вчилась в університеті вже тут.
Скільки її знаю, вона завжди зверхньо і зневажливо ставилась до всього українського. Підчепила в дитинстві той самий вірус імперскості. 
При цьому людина вона розумна,  освічена, і оскільки працюємо разом, спілкуємось (купа спільних інтересів і погляди на життя багато в чому пересікаються). 

І за останній час я помічаю в ній цікаву метаморфозу.
На початку війни вона просто припнула язика з проросійськими висловлюваннями, а зараз, здається щиро, відкриває для себе сучасну українську культуру.

Зараз вона читає Ілларіона Павлюка, і дуже хвалить.
Я зацікавилась, і теж вирішила почитати.
Читаю "Танець недоумка".
Науково-соціальна складова нічого так, але от рефлексіїї головного героя бісять неймовірно. Хочеться його добити, щоб не мучився. 
 Але, в цілому, читати можна.

Comments

[ukurainajin]

Павлюка я читав лише половину «Білого попілу». Гарно пише, але для мене дещо нуднувато. Дуже сподобався вступ до «Я бачу, вам подобається пітьма», але далі не мав змоги почитати. «Танець недоумка» дружина подужала — не сварила, але й не хвалила.

[skysnail]

Значить, не лише мені він здався нудним.

[skysnail]

P.S. Не тотально чи безнадійно нудним, місцями, дещо специфічним.

[ukurainajin]

Ну-у… «Нудний» — це дещо не те слово… Як би сказати… У мене буває, що загалом добре читається, але якщо стається перерва в читанні, то далі вже дуже важко повернутися. Тоді значить, що не захопило аж так.

[skysnail]

Сприйняття взагалі штука суб'єктивна.
Конкретно з Танцюючим недоумком: і дочитати не можу, і кинути. І цікаво, і в той же час дратує.

[ukurainajin]

Гадаю, що розумію.

[skysnail]

;)

[ukurainajin]

До слова, чи не цікаво вам подивитися стрім з нашими видавцями манґи? Зараз триває. Я в крайньому дописі посиланку дав.

[skysnail]

Дякую. Мене це цікавать, але при цьому я дуже далека від теми.