Українська фантастика

[skysnail]

 Почну здалека. Є у мене одна, раніше, дуже проросійськи налаштована колега, дочка військового, виросла в росії, але вчилась в університеті вже тут.
Скільки її знаю, вона завжди зверхньо і зневажливо ставилась до всього українського. Підчепила в дитинстві той самий вірус імперскості. 
При цьому людина вона розумна,  освічена, і оскільки працюємо разом, спілкуємось (купа спільних інтересів і погляди на життя багато в чому пересікаються). 

І за останній час я помічаю в ній цікаву метаморфозу.
На початку війни вона просто припнула язика з проросійськими висловлюваннями, а зараз, здається щиро, відкриває для себе сучасну українську культуру.

Зараз вона читає Ілларіона Павлюка, і дуже хвалить.
Я зацікавилась, і теж вирішила почитати.
Читаю "Танець недоумка".
Науково-соціальна складова нічого так, але от рефлексіїї головного героя бісять неймовірно. Хочеться його добити, щоб не мучився. 
 Але, в цілому, читати можна.

Comments

[skysnail]

P.S. Не тотально чи безнадійно нудним, місцями, дещо специфічним.

[ukurainajin]

Ну-у… «Нудний» — це дещо не те слово… Як би сказати… У мене буває, що загалом добре читається, але якщо стається перерва в читанні, то далі вже дуже важко повернутися. Тоді значить, що не захопило аж так.

[skysnail]

Сприйняття взагалі штука суб'єктивна.
Конкретно з Танцюючим недоумком: і дочитати не можу, і кинути. І цікаво, і в той же час дратує.

[ukurainajin]

Гадаю, що розумію.

[skysnail]

;)

[ukurainajin]

До слова, чи не цікаво вам подивитися стрім з нашими видавцями манґи? Зараз триває. Я в крайньому дописі посиланку дав.

[skysnail]

Дякую. Мене це цікавать, але при цьому я дуже далека від теми.